Неочікувано глибока і дуже крута історія! До того, як я почав її читати, був впевнений, що окрім малюнку тут мало що цікавого, а виявилося, що я сильно помилився.

Дуже раджу!

Це перша книжка, яку від початку і до кінця і за власним бажанням прочитав мій 7-річний син. Він сидів ввечері під світлом нічної лампи і читав, коли мав вже спати.

В мене все.

Неочікувана і дуже непогана (у деякому сенсі) локалізація.

Наскільки я зрозумів, це комікс-адаптація історій Фріца Лайбера, і адаптація досить суперечлива.

У книзі йдеться про дружбу двох злодіїв, які мешкають у місті, яке дуже нагадує Пратчетівський Анк-Морпорк, тільки майже без всього того гумору, що притаманний Дискосвіту.

Тепер розберемо по складових.

Книга складається з кількох оповідань, які місцями з'єднані між собою. Частина історій читаються так, наче ти щось пропустив, або сторінки стоять у неправильній черзі, -- настільки незрозуміло, що, як і навіщо. Але це скоріше плями на загальній картині. Не дивлячись на непостійність оповідання, за персонажами книжки я вже скучив :)

Малюнок шикарний, меншого не можна і очікувати від Міньоли. Можливо саме він витягує цю книжку з посередньої оцінки.

Переклад приємний, не пам'ятаю, щоб я зачепився за щось оком.

Видання... ну таке, більш-менш. Бюджетне, з глянцевою обкладинкою, тонкими сторінками та парою з'їздів кольорів всередині.

Висновки. Фанатам Міньоли -- маст хев. Іншим -- під питанням, але ознайомитися все ж таки варто.

Как-то так вышло, что я многого ожидал от этой книги, а получил разве что хороший рисунок. Сюжет поначалу обещает развитие и что-то необычное и интересное, и первая часть трилогии вполне себе хороша для завязки, и казалось бы -- можно что-то уххх... намутить! Но дальше начинается какой-то треш, сюр и .... и вообще бессмысленный бред. Бред с замечательным рисунком.

Уже на второй части поймал себя на мысли, что сюжетом книга на уровне простых работ Мило Манары, и дальше всё было только хуже.

Арт -- на 8, сюжет -- на 4. Перевод хороший, а качество книги, как это всегда бывает у Зангавара, выше всяких похвал.

Иллюстрации Акишина замечательно подходят к сюжету Пелевина. Я не читал оригинала, но если бы не знал, кто изначально был его автором, был бы уверен, что книга полностью вышла из под пера художника. История неплохая, хотя в ней и чувствуется повышенная концентрация всего и отсутствие времени на то, чтобы познакомиться и сжиться с персонажами. Уж не знаю, как с этим было у Пелевина. В целом мне понравилось, было стильно, красиво и ..., к сожалению, предсказуемо.