Цей комікс на диво ніким не оцінений. Не те, щоб він був шедевральним, але тим не менш, Бійцівський клуб 2 добротний. Головна проблема недооціненості, як на мене, дуже популярний попередник. А як всі ми знаємо, друга частина завжди гірше першої. А якщо друга частина відчутно гірше першої, то ВСЕ. Вона приречена, як у нашому випадку.
Сюжет для графічної новели писав автор оригіналу, тобто сам пан Палагнюк. І це відчувається. Кількість трешу на рівні. Також присутній твіст, не гірший ніж в оригіналі. Протягом всієї книги історія доволі цікава та затягує. Я дуже довго відкладав прочитання. Купив книгу, напевне, ще влітку на розпродажу КСД, але ось тільки зараз сів за неї... І до чого я веду? Як тільки почав читати, то не відкладав книгу ні на хвилину. Вся історія була поглинута за один раз. А це все-таки щось та означає.
Але і не без мінусів. Якщо першоджерело було психологічним трилером, який відкривав пороки сучасної людини. То в продовження, чомусь, було вирішено внести містику. Навіщо Роберта Полсона зробили зомбі? - Я не розумію. І взагалі автор вніс СЕБЕ в історію. Не як камео, а як повноцінного персонажа (!). Ну і кінцівка. Може я тупий, але її я не зрозумів взагалі. Пробував скласти все докупи і зробити висновки, але то все занадто надумано. Склалось враження, що автор просто пожартував над всіма, хто шукав сакральний сенс в його першому творі. А я так не люблю. Повинен бути внятний фінал. Нехай відкритий, але внятний.
Малюнок доволі стандартний. Коли мова йде про американські комікси, ти саме щось таке і уявляєш. І колі дізнаєшся, що автор малюнку до цього працював над коміксами ДС та Марвел, то навіть не дивуєшся. Але разом з тим, як то кажуть, диявол в деталях. Кемерон Стюарт красиво передає зміни між Оповідачем та Тайлером. Образність також в його малюнках доволі зрозуміла та не дозволяє думці полинути кудись деінде. Деякі сцени дуже чуттєві та заставляють проникнутись тим, що відбувається. Ну і окреме дякую за культове “його звали Роберт Полсон”. Прямо проникся.
Дейв Стюарт, як на мене, чудово попрацював над кольорами. Вони завжди чудово пасують сцені і всьому, що відбувається. Коли потрібно - яскраві, коли ситуація вимагає - тьмяні. Хвору атмосферу відразу можна впізнати, завдяки ним... Хотілось би ще, звичайно, сказати щось окреме про обкладинки до кожного розділу, але тут слова зайві. Ці шедеври з алюзіями на світову класику потрібно дивитись.
Ну і декілька слів про видання. Воно дуже якісне. Зшито чудово. Папір приємний офсет. Паліткурка тверда і не деформується як у РМ (хоча готувала одна фабрика). Помарок не помітив, як і браку в малюнках. Взагалі таке дивно писати про КСД, які відомі своєю халтуркою. Але тут попрацювали на славу. Шкода, що видання виявилось таким мало популярним. І вони закинули працю над коміксами взагалі. Але наклад в 4 тис. примірників для такої не дуже популярної графічної новели - це дуже оптимістично.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

p.s. Якщо хтось таки зрозумів кінцівку - поясніть.
p.p.s. Його звали Роберт Полсон!
p.p.p.s Мене просять вказати що Палагнюк - то насправді Поланік, а то не всім зрозуміло буде...

Сьогодні я пишу про Фаетон. Том другий.
Не знаю, зможу я відтворити все вдруге, чи ні. Але принаймні спробую.
Другий том є логічним і послідовним продовженням першого. Темп розповіді трохи падає, але це йде історії тільки на користь. Тому що після відчаю, що відчувався в першій частині трилогії, нам треба все ж трохи перевести дух. Ми ж не мерки, які ведуть нас по розповіді. І не можемо витримати такий шалений темп.
Нас продовжують знайомити з героями, які ведуть розслідування. Авторка майстерно продовжує розвивати свій світ, вводячи нові елементи.
Хоч я сам і не великий любитель шукати в художніх творах алюзії на сьогодення чи якісь події з минувшини, і в школі завжди до цього відносився максимально скептично, але коли один з персонажів другого плану зустрівся зі старими ворогами (одні з сильніших злочинців цього Всесвіту), то було важко не провести аналогії між протертою та інтернетом. Та між тим, що трапилось в коміксі і гіпотетичним падінням інтернету. Важко було не задати собі питання: "А чи в нашому всесвіті такі ж любителі анархії і вільного інтернету змогли б так само зупинитись, щоб зберегти цей самий вільний Інтернет?" - Мені здається, що ні.
Але то таке. Малюнок нічим не поступається першій частині. Приємний, динамічний. Фантастичні речі зображені все так же оригінально, і я ними насолоджувався.
Видання чудове, якість на висоті. Проблем з хмаринками тексту, які помічав в першому томі, цього разу не було. Однак з сумнівного - часто в око впадають русизми. Можливо, це так було задумано, то ж не ставлю в мінус. Але якщо ні, то в перевидані треба було б поправити. Якщо помиляюсь, то вкажіть на це.
З приємного - після огляду на першу частину - пані Марія зав'язалася зі мною і, не дивлячись на мої протести, разом з передзамовленням другого тому вислала мені заміну першого примірника. То ж я маю тепер два: один у відмінному стані, один з автографом і скетчем (теж чудовий стан, але пара потертостей, які згадував у попередньому огляді), і другий том з автографом. До чого це я? Такого чудового відношення до свого покупця важко знайти, то ж таких людей треба підтримувати. Тим більше що історія того варта.
У підсумку, чудова історія, яка в другому томі тільки набирає обертів, та читається ще захопливіше. Якщо читали першу частину, то однозначно продовжувати. Якщо не читали - бігом читати перший огляд і замовляти обидва томи разом.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

Багато про цю книгу не напишеш, тому що тут немає ні наскрізного сюжету, ні видатного малюнку. Автори Ліза Сверлінг та Вальф Лазар мені не відомі. Їхніх скетчів я раніше не зустрічав, інтерв’ю не читав. Але побачивши цю книгу, мимо пройти не зміг. По-перше, це не мотиваційна книга, а просто добірка цікавих фактів. По-друге, моя кохана любить збирати такі речі: маємо і абетку від Гуся, і добірку від того ж Вівата зі стріпами Сари Андерсен. То ж і ця книга мала потрапити до нашої колекції.
При прочитанні вам не буде нав’язано ніякої мотиваційної локшини, і вуха залишаться вільними. Як у мене склалося враження, це просто добірка моментів, які залишать вас байдужим. Гортаючи сторінки, я постійно згадував меми, які були популярні в 2009-2011 роках. Ви бачите дрібниці і дивацтва, які ви вважали тільки своїми. А виявляється, робили чи відчували так мільйони людей. Здавалося б, у суспільстві, де кожен хоче бути не таким як інші, ти відчував приємне тепло єднання з іншими. Так і ця добірка, вона єднає тебе з авторами, тільки не за рахунок милих дурниць, а за допомогою приємних дрібниць. Вона робить тебе щасливим, коли помічаєш, що за два тижні нового року, ти встиг уже виконати декілька пунктів. Але в той же момент і трохи сумним (але в приємному сенсі), коли ти розумієш, що для дечого ти вже задорослий, і ніколи не зможеш цього повторити. А в деяких моментах ти навіть радий, що тобі деякі дрібниці ще зарано розуміти, і ти радієш тому факту, що пів життя все ще попереду.

Звичайно, дехто може сказати, що це не комікс, а просто добірка малюнків до того ж дитячих якихось, але... Мені все одно. Я читав текст між малюнків, насолоджувався змістом і отримав зі своєю другою половинкою непідробне задоволення від змісту, то ж, яка різниця? Головне, що книга виконала свою місію. І нехай на йоту, але я став щасливішим.
Читайте книгу, і ловіть свої щасливі моменти. Не пропускайте їх, а то деякі не вдасться повторити.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

І так як сам сингл не дуже довгий, то і огляд на нього вийшов не особливо великим. Але декілька слів все ж знайдеться.
Як завжди, розпочнемо з малюнку. Праця над ним була зроблена за західним зразком. Тобто малювала одна людина, фарбувала інша. А стиль малюнку відповідав більше манзі: великі очі, яскраві, гіпертрофовані емоції, інколи перехід на чібі малюнки (маленькі, милі зображення персонажів). Розфарбовка ж цілком звичайна. Про неї не скажеш нічого особливого. Вона не придавала ніяких особливих відтінків історії, але і сварити її теж нема за що. Вона просто є і виконує свою роботу. Головна героїня намальована дуже добре, живо і стильно. Деякі пози прямо як з якогось якісного фанарту. А от з чоловічими персонажами мені чомусь не зайшло. Три з чотирьох прямо як під копірку, тільки колір волосся різний. А їхні вирази облич, як на мене, малювались не дуже зграбно. Можливо це через бороди. Тому що персонажі без борід виглядали краще.
Щодо історії - у мене зауваг нема в принципі. Вона звичайна. Навіть схоже на процедурал (серіали де два напарники: один ексцентричний, другий - серйозний ведуть різні розслідування). Ексцентрична молода блоґерка береться за розслідування загадки, а їй в цьому допомагає сурйозний, дорослий, загадковий чоловік. Малюнок, в принципі, тільки підсилює ці особливості персонажів. Правда тут обігрується стереотип, який не дуже підходить нашій країні. Наприклад, бармен знає все, що відбувається в окрузі. Але це в принципі логічно, якщо взяти до уваги, що автор історії Еван Вольф. А ще розповідь закінчилася добрим кліфхенгером, що мене, як не дуже захопленого історією в цілому, достатньо зацікавило, щоб задуматись над прочитанням продовження.
От що б я вніс до мінусів, то це якість видання. За доволі нескромну ціну - якість така собі. Обкладинка тонкувата і почала сама деформуватись після першого ж прочитання. Сторінки також тонкі. Також за західним зразком обкладинку малював інший автор, що необережного читача може ввести в оману. Тим паче, що головний герой на ній блондин, в той час як в середині історії його волосся темне. Ну і розташування баблів також інколи рандомне. Не знав, це проблема маляра чи верстальщика, тож виніс це в якість видання в цілому.
Що хотілось би сказати в підсумку: я коміксом більш задоволений ніж розчарований, але якщо ви не любите азіатський стиль малюнку, то краще проходити мимо. Тут дуже великий акцент на цей стиль малюнку. А історія не така захоплива, щоб його ігнорувати. Але якщо вам подобається манґа та манхва, або малюнок для вас не головне, то можна спробувати. Але купувати в сліпу не радив би. Все-таки ціна коміксу не така демократична щоб експериментувати.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

Ну що ж. Майже одночасно разом в Волею з друку вийшов чудовий комікс - Текс. Месник. Але він не такий хайповий, тому ніхто не надав значення його виходу. Хотілося б це виправити. Не буду брехати, що я великий знавець bande dessinée (французсько-бельгійські комікси). І не буду казати, що Текса я знав до цього. Це не правда. Але разом з тим, пройти мимо передзамовлення на нього, тим більше за такі смішні гроші, я не міг (якийсь там Єнот Ракета в тпб (м’якій обкладинці) звичайного формату вартує на 10 грн. дорожче). Що хотілося б сказати окремо, так це те, що видавництво перед відправкою зателефонувало і уточнило чи не змінилися данні, щоб відправити максимально зручно для мене. Дякую, особисто я оцінив.
Не дивлячись на об’єм, сюжету в цій книзі доволі мало. Але завдяки кінематографічності, виглядає так, ніби ми подивились пілотну серію шоу. І що варто оцінити, цей пілот зачепив мене. Продовження захотілося прочитати одразу. Нехай історія доволі банальна. Але про ще, як не про помсту ми говоритимемо в історії на Дикому Заході?! Місці тотального беззаконня, як люблять це показувати в фільмах та коміксах. Ну і чого очікувати від твору, в назві якого стоїть слово “месник”? Це історія молодого хлопця на Дикому Заході, який вирішив помститися злочинцям, що вбили його батька. Хлопець готовий на це покласти все своє життя і подекуди життя близьких йому людей.
І якщо про сюжет мало що можна сказати, бо він доволі простий, то малюнок - це окрема тема. Він просто чудовий. Колорист також чудово постарався. Барви передано майстерно, без зайвого відчуття дитячості, але разом з тим доволі яскраво. Чесно кажучи, з перших сторінок кадри вже тебе поглинають. Безмовна ніч, чоловіки озброєні револьверами ідуть до будинку. Я вже не читав комікс, а повністю поринув в світ Текса. Картинки одразу почали оживати. Не було навіть пробного періоду адаптації. Це той момент, коли розумієш, що далі вже не дуже важливо, яка історія тебе чекає. Ти їй вже авансом довіряєш. І така ж якість тримається до самої останньої сторінки. Також дуже підкуповує те, що інколи малюнки без рамок, розливаються на весь аркуш, як я люблю. Але все, досить похвальби малюнку. Це той випадок, коли краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
Про якість видання сказати особливо нічого. Воно доволі добре. Тим більше Фаеркло заморочились. І Едуардо Ландо, їхній великий Бос, особисто написав передмову для українського видання. Дрібниця, але виникає враження, що про нас думають. Разом з тим, ми отримуємо ще один комікс, який не видавася в Росії. І людям не буде можливості відмазатись отим: “уже купив російською, не хочу дублювати”. АЄОА (як каже Майкл Щур), чи то фарба, чи то папір має дуже неприємний запах, що попервах відштовхує, але з часом то проходить.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

p.s. Сподіваюсь Fireclaw Ukraine буде більше видавати BD (bande dessinée). І менше марвела. Його і так у нас почали видавати і Мальфари, і Північне Сяйво (видавництва такі, хто не в темі).
p.p.s. Фото додавати не буду. Тільки одне в кінці, щоб могли оцінити, чи такий стиль взагалі ваш. А так, краще самому оцінити вживу.