Нет какой-то книги? Добавьте её! Так вы поможете себе и другим пользователям!

Обзор книги "Бійцівський клуб 2" Автор: Bogun 14:51 03/11/2019

7.6

Обзоров: 25

Книг: 120

Чтобы добавить книгу в желаемое или на свою полку, зарегистрируйтесь или авторизуйтесь используя меню в шапке сайта.

Цей комікс на диво ніким не оцінений. Не те, щоб він був шедевральним, але тим не менш, Бійцівський клуб 2 добротний. Головна проблема недооціненості, як на мене, дуже популярний попередник. А як всі ми знаємо, друга частина завжди гірше першої. А якщо друга частина відчутно гірше першої, то ВСЕ. Вона приречена, як у нашому випадку.
Сюжет для графічної новели писав автор оригіналу, тобто сам пан Палагнюк. І це відчувається. Кількість трешу на рівні. Також присутній твіст, не гірший ніж в оригіналі. Протягом всієї книги історія доволі цікава та затягує. Я дуже довго відкладав прочитання. Купив книгу, напевне, ще влітку на розпродажу КСД, але ось тільки зараз сів за неї... І до чого я веду? Як тільки почав читати, то не відкладав книгу ні на хвилину. Вся історія була поглинута за один раз. А це все-таки щось та означає.
Але і не без мінусів. Якщо першоджерело було психологічним трилером, який відкривав пороки сучасної людини. То в продовження, чомусь, було вирішено внести містику. Навіщо Роберта Полсона зробили зомбі? - Я не розумію. І взагалі автор вніс СЕБЕ в історію. Не як камео, а як повноцінного персонажа (!). Ну і кінцівка. Може я тупий, але її я не зрозумів взагалі. Пробував скласти все докупи і зробити висновки, але то все занадто надумано. Склалось враження, що автор просто пожартував над всіма, хто шукав сакральний сенс в його першому творі. А я так не люблю. Повинен бути внятний фінал. Нехай відкритий, але внятний.
Малюнок доволі стандартний. Коли мова йде про американські комікси, ти саме щось таке і уявляєш. І колі дізнаєшся, що автор малюнку до цього працював над коміксами ДС та Марвел, то навіть не дивуєшся. Але разом з тим, як то кажуть, диявол в деталях. Кемерон Стюарт красиво передає зміни між Оповідачем та Тайлером. Образність також в його малюнках доволі зрозуміла та не дозволяє думці полинути кудись деінде. Деякі сцени дуже чуттєві та заставляють проникнутись тим, що відбувається. Ну і окреме дякую за культове “його звали Роберт Полсон”. Прямо проникся.
Дейв Стюарт, як на мене, чудово попрацював над кольорами. Вони завжди чудово пасують сцені і всьому, що відбувається. Коли потрібно - яскраві, коли ситуація вимагає - тьмяні. Хвору атмосферу відразу можна впізнати, завдяки ним... Хотілось би ще, звичайно, сказати щось окреме про обкладинки до кожного розділу, але тут слова зайві. Ці шедеври з алюзіями на світову класику потрібно дивитись.
Ну і декілька слів про видання. Воно дуже якісне. Зшито чудово. Папір приємний офсет. Паліткурка тверда і не деформується як у РМ (хоча готувала одна фабрика). Помарок не помітив, як і браку в малюнках. Взагалі таке дивно писати про КСД, які відомі своєю халтуркою. Але тут попрацювали на славу. Шкода, що видання виявилось таким мало популярним. І вони закинули працю над коміксами взагалі. Але наклад в 4 тис. примірників для такої не дуже популярної графічної новели - це дуже оптимістично.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

p.s. Якщо хтось таки зрозумів кінцівку - поясніть.
p.p.s. Його звали Роберт Полсон!
p.p.p.s Мене просять вказати що Палагнюк - то насправді Поланік, а то не всім зрозуміло буде...

(0)  / (2)