Хостинг снова требует денег :( Помоги нам, чтобы мы могли работать дальше!

Vovkulaka


Об издателе:

Связанные книги

Последние обзоры связанных книг

15:18 28/12/2020 от roman68
к "Клаус"

Видавництво «Vovkulaka» разом із пабліком «Третя Паралель» видали нову мальсторію «Клаус» від Boom! Studios українською, що є першою ліцензією від цього видавництва в Україні. Ця історія насамперед цікава тим, що пише її відомий Ґрант Моррісон («Animal Man», «Doom Patrool», «The Invisibles», «Batman and Robin»), який завжди може взятися за невідомого героя та створити історію зі своїм унікальним баченням. Художником «Клауса» є Ден Мора, який порівняно недавно з’явився на слуху у комікс індустрії, але вже встиг проявитися себе в деяких коміксах. «Hexed» чи «Once & Future» (який тільки нещодавно почав друкуватися) чудово показують його талант.

Видання «Клаус» українською мовою отримало палітурку з вибірковим лакуванням у яке входить 7 випусків закінченої арки. Обкладинки до всіх семи випусків, як і самі сторінки коміксу малював Ден Мора. У додаткових матеріалах маємо альтернативні обкладинки від інших художників та коротку інформацію про Ґранта Моррісона та Дена Мору.

Ми знайомі віддавна з деякими персонажами зі своїми шаблонними уявленнями, які нав’язані різними джерелами. Тому завжди цікаво спостерігати, коли автори беруть таких героїв та змінюють їхні походження, створюючи незвичні та нові сюжети. У мальсторії «Клаус» Ґрант Моррісон, як ви вже зрозуміли, пропонує нам деконструкцію казкового героя Санта Клауса. Починається ця історія в маленькому містечку Ґрімсвіґ, яке розкинулося десь далеко на півночі. Колишній житель цього міста на ім’я Клаус, що давно вже живе самотньо в нетрях навколишнього лісу, часом навідується до селян, продаючи шкури, хутро й дичину. Давно його вже не було в Ґрімсвіґу, але потрібно трохи дзвінких монет, бо голод цієї холодної зими може дістатися до нього та супутниці — білої вовчиці.

На його подив, він розуміє, що з містечком щось не те, наче якась страшна тінь пронизує всіх навколо. Навіть під час радісного свята Йолю, чоловіки продовжують працювати, дітям заборонено веселитися та тримати подарунки в руках. А про те, щоби разом вішати прикраси на дерева для збільшення святкового настрою узагалі не йде мова. Клаус вирішує принести трохи радості дітям, даруючи їм подарунки, під час чого натрапляє на таємниці кардинальної зміни поведінки у цьому містечку. Ця історія саме про появу міфу про Санта Клауса, його магічних здібностях, сили безсмертя та літаючих санчат. Звісно, що така оповідь не може обійтися без одвічної боротьби Добра і Зла. У цьому контексті маємо Клауса із магічними здібностями з одного боку, а злого та міфічного Крампуса з іншого.


Цей комікс можна цілком називати різдвяним, хоча й історія переплітається із язичницькими повір’ями, омажами на відомих супергероїв, міфами про давнє зло чи навіть іншопланетянами. У певний момент можна подумати, що введення християнських елементів (церква чи похорон із похованням у землю) у мальсторію є надлишковим. Особливо коли бачимо сцену, де Клаус, наче якийсь шаман, закликає духів лісу в наркотичному екстазі для допомоги. Але насправді сучасні релігії перепліталися між собою занадто сильно впродовж нашої історії, тому в руках Ґранта Моррісона цей елемент виглядає органічно.


Загалом на цьому можна було б зупинитися, бо нова історія про Санта Клауса виглядає досить казковою і простою, хоч і з новими елементами. Та все ж ми ми говоримо про Ґранта Моррісона, який не пише прості історії, а завжди шукає привід заховати щось глибше та цікавіше. Візьмемо хоча б один із міфів, що Санта Клаус хорошим дітям дарує подарунки, а поганим — маленькі вуглинки. Автор використав цей елемент та додав у свою історію саме вугільні шахти на яких змушені працювати всі чоловіки містечка. Досить цікавий хід.


Також просто неможливо не помічати омажі на супергероїв, які час від часу зустрічаємо на сторінках збірки. Але в цьому йому вже допомагає Ден Мора. Спочатку Клаус чимось нагадує Альтаїра ібн Ла-Ахада чи Еціо Аудиторе да Фіренце із серії ігор «Кредо вбивці» («Assassin’s Creed»)через свій костюм та як вправно він справляється із пересуванням дахами будинків. Та все ж таки, Ґрант Моррісон в основу свого персонажа вклав образ Бетмена. Усі ці пози Клауса чи натяки у вигляді літаючих мишей дають нам зрозуміти цей зв’язок. Ще однією цікавою алюзією на Джокера був голова містечка, який і створив цю тиранію без можливості крихітної посмішки на лиці. Що теж створює цікавий ефект, бо в Джокера ми постійно бачимо цю «щиру» посмішку на лиці, а тут цей антигерой навпаки забороняє всім радіти та сміятися.

Ґрант Моррісон також гарно показує нам становлення простого смертного до супергероя чи навіть бога. Адже на одній зі сцен після того, як Клаус отримав магічні здібності, явно бачимо Тора, бога грому та блискавки, тільки в іншому амплуа. Узагалі в цій історії заховано багато загадок та натяків, які багато читачів можуть не помітити через не обізнаність у супергероїці. Але відразу поспішу наголосити, що для непідготовленого читача «Клаус» у будь-якому випадку буде чудовою пригодою.


На останок потрібно відмітити художника Дена Мору, який зумів показати яскраву атмосферу свята, додаючи особливу магію, яка оживляє світ та героїв. Але він однаково добре малює динамічні бої та містичні сцени, які додають зовсім іншого забарвлення цій історії. Також художник чудово грається із мімікою героїв, особливо цей ефект помітний, коли в сусідніх кадрах міняється лице сина голови містечка, зі злого на добре. Ден Мора художник із хорошою технікою, який створив чарівний малюнок, що беззаперечно є родзинкою коміксу.

Цю мальсторію потрібно прочитати не тільки через святкову атмосферу та цікаву деконструкцію персонажа, але й через те, що після прочитання є маленька можливість того, що станеш трішки кращим для самого себе і для інших.

Впечатления: 9.7

Цей супергеройський шедевр нещодавно презентували Вовкулаки. Тут ми маємо купу суперів, але майже немає героїв. Мені здається, що я зараз уже не зможу сказати нічого нового. Бо це така відома річ, в вузьких кругах, що, здається, всі уже все сказали. Але я вирішив заскочити на хайптрейн, доки він не покинув цю зупинку.
Це тільки перший том, тож і судитиму тільки по ньому. Можливо там далі історія скаже, що я був не правий, але поки що так. Є думка, що це Вартові нашого часу. І як би це не було дивно, але я з цим одночасно погоджуюсь і ні.


Важко сперечатись з тим, що Вартові уже застарілі для нас. Як малюнком, так і самою ідеєю. Навіть в екранізації кінцівку трохи змінили, щоб вона виглядала більш логічно. Нехай Роршаг назавжди в наших серцях і “Ніяких компромісів навіть перед обличчям апокаліпсису”. Але ти не відчуваєш тієї близькості, якої хотілось би. А от історія Чорного Молота буде більш близькою (принаймні вона для мене такою стала). Майже кожному герою тут дарують по розділу для того, щоб ми могли співчувати кожному. Проблеми, які у них є, або відому кожному, або, принаймні, зрозумілі. Нема ніяких божественних проблем, які були у Мангеттена. У Чорному Молоті все доволі просто: старість і бажання спокою, неприйняття суспільством, неможливість бути собою, втрата близьких, повна відсутність змінити будь що. Ну і, звичайно, депресивний настрій буквально всіх у своєму безсиллі, адже навіть якщо ти супергерой, це не звільняє тебе ні від почуттів, ні від голоду, ні від любові. Ну і яким би крутим ти не був, проти всього світу не виступиш.
І це тільки в загальних рисах. А скільки ще є посилань на старі комікси. Герої, окремі фрази, обкладинки розділів. Це все ніби зізнання в коханні до улюбленого жанру, але й не бажання до нього переходити. А сама фраза героя коміксу: “твій час вже пройшов, тепер злодії не твого калібру” (чи якось так), - ніби послання до Великої Двійки. І Супергероям потрібно піти на покій, дати шанс новим історіям, новим героям. Особливо це актуально виглядає, якщо задуматись, як часто героям стали міняти стать, колір шкіри або орієнтацію.
Малюнок чудовий, простий, в дечому гротескний, але разом з тим і достатньо детальний. Лінії часто трапляються ніби криві і проведені невмілою рукою, але якщо дивитись на малюнок в цілому, то він, грає іншими “кольорами”, кожен штрих на своєму місці. Кожна лінія передає депресивний настрій, який саме пасує цій історії. Те ж саме стосується і кольору. Він приглушений, тьмяний. Ніби яскраві кольори покинули цей світ разом з радістю, яка колись була у персонажів.
Я не знаю, яка б була історія, якби у неї були інший маляр та колорист, але я впевнений, що такому успіху Чорний Молот завдячує саме командній роботі. (щодо леттерингу я нічого не можу сказати, на жаль, тому ще не знаю де робота Тода Кляйна, а де Драмора)
Ну і декілька слів про видання. Воно Щикарне. Чесно кажучи, я не знав, чого очікувати. Серед Овець були на висоті. Потім був Відьмак, який після першого ж прочитання розклеївся. Тоді знову неперевершений Геллбой. І от Чорний Молот. Для гарду - просто чудово, обкладинка приємна з частковим лакуванням. Кольоропередача чудова. Помарок, одруків чи русизмів ніде не помітив. Є одна неприємність з написом на Шкільному автобусі. Бо українською “шкільний автобус” трошки довше ніж “school bus” англійською. То ж не дивно, що виліз такий баг. І ще одна незручність - в останньому блоці листи дуже щільно зшиті, що трошки незручно при прочитанні. Благо, це було на післямові, то ж на малюнку ніяк не позначилося. І я щасливий, що це найбільша проблема в цьому виданні. Ну і вже не перша (та й не остання, після мене, думаю, ще не раз писатимуть відгук на на цю шикарність), окрема подяка Олені Лісевич. Її переклад просто цукерка. Адаптації імен, неприкрита грубість та мат. Приємно, що дорослий продукт перекладають по-дорослому, без пом’якшень. Не знаю, яка була робота у коректорки та редакторки, але якщо я нічого не знайшов, значить їх робота була виконана. Коротше, всім дяка за роботу.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

p.s. Перечитав відгук, і зрозумів, що так і не все сказав що хотів, але, то й добре, а то може б і на відверті спойлери перейшов.

Впечатления: 9.3

Нацисты, Распутин и Хеллбой!

Основной упор в комиксе делается на обожаемою мной паранормальщину, тут вам и купа хорошо переплетённых меж собой мифический персонажей и не меньшее количество авторских существ. Хочу сказать, что автор очень умело ведёт рассказ, он не давал мне заскучать ни на минуту, а шикарные иллюстрации только добавляли интереса. Очень приятным бонусом стали плакат, стикеры и скетчбук с описанием иллюстраций.
В итоге хочу сказать что комикс мне очень понравился, было приятно встретить Бабу Ягу, что является значимым персонажем,так же хочу сказать спасибо издательству за локализацию.

Впечатления: 9.5