Хостинг снова требует денег :( Помоги нам, чтобы мы могли работать дальше!

Dark Horse


Об издателе:

Dark Horse Comics (с англ. — «тёмная лошадка») — одно из крупнейших независимых издательств в США, специализирующееся на комиксах и манге. Основано в 1986 году Майком Ричардсоном, который к тому времени уже владел несколькими магазинами в штате Орегон и занимался продажей комиксов. Именно на доходы с магазинов он и основал Dark Horse Comics. С тех пор издательство расширялось и развивалось, и в настоящее время борется за третье место среди издателей комиксов с компаниями Image Comics и IDW Publishing.

Наиболее известными комиксами, выходящими в Dark Horse Comics, стали: «Город грехов» (англ. Sin City) Фрэнка Миллера, Hellboy, цикл комиксов по «Звёздным войнам», «Баффи» (англ. Buffy the Vampire Slayer), Aliens, Конану, Кинг-Конгу (англ. King Kong), «300» (по этому комиксу был снят фильм «300 спартанцев»), Escapist, «Маска» (фильм «Маска»), а также манга Akira. Название «Тёмная лошадка» пришло не случайно. Marvel и DC Comics были олицетворением мира комиксов на рынке, и независимые издатели, пытавшиеся бороться против этих корпоративных гигантов, часто подавлялись возникающими трудностями.

Связанные книги

Последние обзоры связанных книг

Неочікувана і дуже непогана (у деякому сенсі) локалізація.

Наскільки я зрозумів, це комікс-адаптація історій Фріца Лайбера, і адаптація досить суперечлива.

У книзі йдеться про дружбу двох злодіїв, які мешкають у місті, яке дуже нагадує Пратчетівський Анк-Морпорк, тільки майже без всього того гумору, що притаманний Дискосвіту.

Тепер розберемо по складових.

Книга складається з кількох оповідань, які місцями з'єднані між собою. Частина історій читаються так, наче ти щось пропустив, або сторінки стоять у неправильній черзі, -- настільки незрозуміло, що, як і навіщо. Але це скоріше плями на загальній картині. Не дивлячись на непостійність оповідання, за персонажами книжки я вже скучив :)

Малюнок шикарний, меншого не можна і очікувати від Міньоли. Можливо саме він витягує цю книжку з посередньої оцінки.

Переклад приємний, не пам'ятаю, щоб я зачепився за щось оком.

Видання... ну таке, більш-менш. Бюджетне, з глянцевою обкладинкою, тонкими сторінками та парою з'їздів кольорів всередині.

Висновки. Фанатам Міньоли -- маст хев. Іншим -- під питанням, але ознайомитися все ж таки варто.

Впечатления: 7.9

Цей супергеройський шедевр нещодавно презентували Вовкулаки. Тут ми маємо купу суперів, але майже немає героїв. Мені здається, що я зараз уже не зможу сказати нічого нового. Бо це така відома річ, в вузьких кругах, що, здається, всі уже все сказали. Але я вирішив заскочити на хайптрейн, доки він не покинув цю зупинку.
Це тільки перший том, тож і судитиму тільки по ньому. Можливо там далі історія скаже, що я був не правий, але поки що так. Є думка, що це Вартові нашого часу. І як би це не було дивно, але я з цим одночасно погоджуюсь і ні.


Важко сперечатись з тим, що Вартові уже застарілі для нас. Як малюнком, так і самою ідеєю. Навіть в екранізації кінцівку трохи змінили, щоб вона виглядала більш логічно. Нехай Роршаг назавжди в наших серцях і “Ніяких компромісів навіть перед обличчям апокаліпсису”. Але ти не відчуваєш тієї близькості, якої хотілось би. А от історія Чорного Молота буде більш близькою (принаймні вона для мене такою стала). Майже кожному герою тут дарують по розділу для того, щоб ми могли співчувати кожному. Проблеми, які у них є, або відому кожному, або, принаймні, зрозумілі. Нема ніяких божественних проблем, які були у Мангеттена. У Чорному Молоті все доволі просто: старість і бажання спокою, неприйняття суспільством, неможливість бути собою, втрата близьких, повна відсутність змінити будь що. Ну і, звичайно, депресивний настрій буквально всіх у своєму безсиллі, адже навіть якщо ти супергерой, це не звільняє тебе ні від почуттів, ні від голоду, ні від любові. Ну і яким би крутим ти не був, проти всього світу не виступиш.
І це тільки в загальних рисах. А скільки ще є посилань на старі комікси. Герої, окремі фрази, обкладинки розділів. Це все ніби зізнання в коханні до улюбленого жанру, але й не бажання до нього переходити. А сама фраза героя коміксу: “твій час вже пройшов, тепер злодії не твого калібру” (чи якось так), - ніби послання до Великої Двійки. І Супергероям потрібно піти на покій, дати шанс новим історіям, новим героям. Особливо це актуально виглядає, якщо задуматись, як часто героям стали міняти стать, колір шкіри або орієнтацію.
Малюнок чудовий, простий, в дечому гротескний, але разом з тим і достатньо детальний. Лінії часто трапляються ніби криві і проведені невмілою рукою, але якщо дивитись на малюнок в цілому, то він, грає іншими “кольорами”, кожен штрих на своєму місці. Кожна лінія передає депресивний настрій, який саме пасує цій історії. Те ж саме стосується і кольору. Він приглушений, тьмяний. Ніби яскраві кольори покинули цей світ разом з радістю, яка колись була у персонажів.
Я не знаю, яка б була історія, якби у неї були інший маляр та колорист, але я впевнений, що такому успіху Чорний Молот завдячує саме командній роботі. (щодо леттерингу я нічого не можу сказати, на жаль, тому ще не знаю де робота Тода Кляйна, а де Драмора)
Ну і декілька слів про видання. Воно Щикарне. Чесно кажучи, я не знав, чого очікувати. Серед Овець були на висоті. Потім був Відьмак, який після першого ж прочитання розклеївся. Тоді знову неперевершений Геллбой. І от Чорний Молот. Для гарду - просто чудово, обкладинка приємна з частковим лакуванням. Кольоропередача чудова. Помарок, одруків чи русизмів ніде не помітив. Є одна неприємність з написом на Шкільному автобусі. Бо українською “шкільний автобус” трошки довше ніж “school bus” англійською. То ж не дивно, що виліз такий баг. І ще одна незручність - в останньому блоці листи дуже щільно зшиті, що трошки незручно при прочитанні. Благо, це було на післямові, то ж на малюнку ніяк не позначилося. І я щасливий, що це найбільша проблема в цьому виданні. Ну і вже не перша (та й не остання, після мене, думаю, ще не раз писатимуть відгук на на цю шикарність), окрема подяка Олені Лісевич. Її переклад просто цукерка. Адаптації імен, неприкрита грубість та мат. Приємно, що дорослий продукт перекладають по-дорослому, без пом’якшень. Не знаю, яка була робота у коректорки та редакторки, але якщо я нічого не знайшов, значить їх робота була виконана. Коротше, всім дяка за роботу.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

p.s. Перечитав відгук, і зрозумів, що так і не все сказав що хотів, але, то й добре, а то може б і на відверті спойлери перейшов.

Впечатления: 9.3

Как пройти мимо книги, которую Руслан Хубиев просил чуть ли не на коленях «брать и покупать, как только увидите на полках магазинов»? 

В целом, я скорее доволен тем, что приобрёл эту тпбшку, но восторга не испытываю. Что вам нужно знать о «смерти последней золотой вспышки»:

1)Это неконченная история. В этом, по сути, первом, томе продолжающейся серии расследование почти не продвинулось, в оригинале пока вышло все два тома, а на третий открыт предзаказ. То есть ждать финала развязки ещё долго, а делюксового издания ещё дольше

2)Вот знаете, бывают такие книги, где юмора совсем не ждёшь, а его туда, как огурцы в банку, пихают и пихают. Здесь ситауция совсем наоборот: юмора нет совсем, история подаётся очень серьёзно, но когда розовый мохнатый человечек с левитирующим шаром над головой рассказывает про возможную панику и хаос в городе, это не вопринимается как нечто значимое и опасное. Главному герою очень не хватает иронии, которая могла бы немного смягчить депрессивность книги. Но он учёный, который пытается с помощью формул и энциклопедий объяснить, как устроена магия мира Эфира, и грех мне требовать с него глупых шуток и сатиры.

3) У меня нет претензий к рисунку, он яркий, цепляет глаз, очень приятный и хорошо передаёт атмосферу проработанного мира.

К прочтению рекомендую, но будьте готовы, что повествование прервётся на самом интересном месте, а продолжение пока за горами.

Впечатления: 8.7