Нет какой-то книги? Добавьте её! Так вы поможете себе и другим пользователям!

Dark Horse


Об издателе:

Dark Horse Comics (с англ. — «тёмная лошадка») — одно из крупнейших независимых издательств в США, специализирующееся на комиксах и манге. Основано в 1986 году Майком Ричардсоном, который к тому времени уже владел несколькими магазинами в штате Орегон и занимался продажей комиксов. Именно на доходы с магазинов он и основал Dark Horse Comics. С тех пор издательство расширялось и развивалось, и в настоящее время борется за третье место среди издателей комиксов с компаниями Image Comics и IDW Publishing.

Наиболее известными комиксами, выходящими в Dark Horse Comics, стали: «Город грехов» (англ. Sin City) Фрэнка Миллера, Hellboy, цикл комиксов по «Звёздным войнам», «Баффи» (англ. Buffy the Vampire Slayer), Aliens, Конану, Кинг-Конгу (англ. King Kong), «300» (по этому комиксу был снят фильм «300 спартанцев»), Escapist, «Маска» (фильм «Маска»), а также манга Akira. Название «Тёмная лошадка» пришло не случайно. Marvel и DC Comics были олицетворением мира комиксов на рынке, и независимые издатели, пытавшиеся бороться против этих корпоративных гигантов, часто подавлялись возникающими трудностями.

Связанные книги

Последние обзоры связанных книг

14:51 03/11/2019 от Bogun
к "Бійцівський клуб 2"

Цей комікс на диво ніким не оцінений. Не те, щоб він був шедевральним, але тим не менш, Бійцівський клуб 2 добротний. Головна проблема недооціненості, як на мене, дуже популярний попередник. А як всі ми знаємо, друга частина завжди гірше першої. А якщо друга частина відчутно гірше першої, то ВСЕ. Вона приречена, як у нашому випадку.
Сюжет для графічної новели писав автор оригіналу, тобто сам пан Палагнюк. І це відчувається. Кількість трешу на рівні. Також присутній твіст, не гірший ніж в оригіналі. Протягом всієї книги історія доволі цікава та затягує. Я дуже довго відкладав прочитання. Купив книгу, напевне, ще влітку на розпродажу КСД, але ось тільки зараз сів за неї... І до чого я веду? Як тільки почав читати, то не відкладав книгу ні на хвилину. Вся історія була поглинута за один раз. А це все-таки щось та означає.
Але і не без мінусів. Якщо першоджерело було психологічним трилером, який відкривав пороки сучасної людини. То в продовження, чомусь, було вирішено внести містику. Навіщо Роберта Полсона зробили зомбі? - Я не розумію. І взагалі автор вніс СЕБЕ в історію. Не як камео, а як повноцінного персонажа (!). Ну і кінцівка. Може я тупий, але її я не зрозумів взагалі. Пробував скласти все докупи і зробити висновки, але то все занадто надумано. Склалось враження, що автор просто пожартував над всіма, хто шукав сакральний сенс в його першому творі. А я так не люблю. Повинен бути внятний фінал. Нехай відкритий, але внятний.
Малюнок доволі стандартний. Коли мова йде про американські комікси, ти саме щось таке і уявляєш. І колі дізнаєшся, що автор малюнку до цього працював над коміксами ДС та Марвел, то навіть не дивуєшся. Але разом з тим, як то кажуть, диявол в деталях. Кемерон Стюарт красиво передає зміни між Оповідачем та Тайлером. Образність також в його малюнках доволі зрозуміла та не дозволяє думці полинути кудись деінде. Деякі сцени дуже чуттєві та заставляють проникнутись тим, що відбувається. Ну і окреме дякую за культове “його звали Роберт Полсон”. Прямо проникся.
Дейв Стюарт, як на мене, чудово попрацював над кольорами. Вони завжди чудово пасують сцені і всьому, що відбувається. Коли потрібно - яскраві, коли ситуація вимагає - тьмяні. Хвору атмосферу відразу можна впізнати, завдяки ним... Хотілось би ще, звичайно, сказати щось окреме про обкладинки до кожного розділу, але тут слова зайві. Ці шедеври з алюзіями на світову класику потрібно дивитись.
Ну і декілька слів про видання. Воно дуже якісне. Зшито чудово. Папір приємний офсет. Паліткурка тверда і не деформується як у РМ (хоча готувала одна фабрика). Помарок не помітив, як і браку в малюнках. Взагалі таке дивно писати про КСД, які відомі своєю халтуркою. Але тут попрацювали на славу. Шкода, що видання виявилось таким мало популярним. І вони закинули працю над коміксами взагалі. Але наклад в 4 тис. примірників для такої не дуже популярної графічної новели - це дуже оптимістично.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

p.s. Якщо хтось таки зрозумів кінцівку - поясніть.
p.p.s. Його звали Роберт Полсон!
p.p.p.s Мене просять вказати що Палагнюк - то насправді Поланік, а то не всім зрозуміло буде...

Впечатления: 7.6

Нацисты, Распутин и Хеллбой!

Основной упор в комиксе делается на обожаемою мной паранормальщину, тут вам и купа хорошо переплетённых меж собой мифический персонажей и не меньшее количество авторских существ. Хочу сказать, что автор очень умело ведёт рассказ, он не давал мне заскучать ни на минуту, а шикарные иллюстрации только добавляли интереса. Очень приятным бонусом стали плакат, стикеры и скетчбук с описанием иллюстраций.
В итоге хочу сказать что комикс мне очень понравился, было приятно встретить Бабу Ягу, что является значимым персонажем,так же хочу сказать спасибо издательству за локализацию.

Впечатления: 9.5

Взагалі-то я сам не являюсь фанатом цього циклу, і те, що постійно витворяє автор, намагаючись зрубити побільше грошей, аж ніяк не йде в плюс. Але все ж, запевнення, що ця розповідь більше схожа на окрему новелу, в дусі перших книг, а не те, вибачте на слові, піздостраждання, що було в книгах починаючи з третьої, мене все ж переконало в тому, що варто все дати шанс цьому мальопису.
Прочитавши його до кінця, я залишився все на тій же точці що й був. Він аж ніяк не вплинув на моє відношення як до самого всесвіту, так і до цього коміксу. Просто історія, яку я прочитав, і не пошкодував, що затратив на неї всій час. Але і не має бажання повторити цей досвід. Історія доволі проста, і буквально з перших сторінок, ти розумієш. що все не так просто. як здається (в загалому, так і говорилось в анотації, я це розумію, але все ж). Хто головний злодій історії я зрозумів одразу. Та й мотиви теж, як на мене, явні. Побічні персонажі майже нерозкриті, так само як і їх мотиви та провини. Що мені дійсно сподобалося в історії, так це поведінка Ґеральта та його байки, це було доволі живо показано. Але, в цілому, це мені і в оригіналі подобалося.
Малюнок теж не залишив мене цілком задоволеним. Фони та монстри - то просто
чистий секс. На них я залипав з задоволенням. Жінки на більшості панелей були хороше зображені, але от чоловіки в цілому та Ґеральт зокрема... Здавалося що маляр просто їх не любить і малює на “відчепись”. Пара кадрів в мене навіть викликали відверті смішки. До речі, що я помітив, в малюванні облич Джо Куеріо схожий на Андрія Данковича (чи навпаки), на крупних планах обличчя грубуваті, а на дальніх досить схематичні. Проте коли ми повертаємося знову до монстрів, то все стає просто на висоті. Одразу видно що маляру було цікаво малювати.
А всі плюси малюнку було видно завдяки якісному паперу та друку. Кольори насичені, не дивлячись на загальну похмурість повісті, шрифти, вибрані при верстці мені теж сподобалися. Один мінус - це м’яка обкладинка. Не люблю я їх, і цього разу моя нелюбов навіть мала підставу. Після другого прочитання (я та моя кохана читали окремо) ззаду обкладинка почала відклеюватись. Звичайно ж сподіваюсь, що це поодинокий випадок, і в цілому якість видання краща, аніж мій окремий примірник, але, як то кажусь, осадочок залишився.
Як завжди, Monsignor Bogun
p.s. Сподіваюсь Геллбой обійдеться без таких прикростей Т_т
p.p.s. Ще більше сподіваюся, що В Землю матиме історії як мінімум на такому ж рівні.
p.p.p.s. Чому Лєший, а не Ліший? У нас же не лєс, а ліс.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

Впечатления: 6.4