Нет какой-то книги? Добавьте её! Так вы поможете себе и другим пользователям!

Последние обзоры связанных книг

Ну, ось мої руки нарешті дійшли до першої новинки першого Комік Кону Україна та ще одного Форуму. Гільду одразу ж передзамовив, як тільки з’явилась така можливість, тому ще перша частина мені дуже сподобалася, то ж не хотілося відкладати можливість володіння цим маленьким шедевром.
Як і минулого разу я отримав високу якість видання, з офсетним папером, який чудово сприймався оком та був приємний на дотик (я чесно кажучи глянцевий папір не дуже люблю). Але що одразу кинулось в око (глазомєр атлічний) - так це інший формат видання. Нова книга трохи вища від попередньої, також на корінці гордо красувалась цифра “2”. Обуренню моєму не було краю, тому що такої ж одиниці на першій частині не було. Більше того, для мене, як для людини, яка любить порядок на поличці, українські видання і так роблять бо-бо, тому що всі різні. А коли книги з однієї серії різнопланові - то це взагалі - фініш (Привіт, Даогопак!). Отож, враження після першого побачення були не дуже приємні. Хз, можливо так було і в оригінальному виданні, але, як на мене, можна було й згладити кути в нашому виданні.
Але, що головне, наповнення було все таким же чудовим. Цього разу ми отримали переосмислення пригоди Гулівера в новій оболонці. Історія, мені здалося, стала набагато дорослішою, ніж в попередній частині. Якщо в першій історії я ніяких особливо глибоких тем не помітив, окрім як: “не довіряй першому враженню”, та “Досвід інших - не обов’язково твій досвід”. В цій же книзі теми вкладалися в історію набагато доросліші: пусті обіцянки політиків, бюрократія, расизм, пусте озлоблення. Я не впевнений, що це все зрозуміють діти, але, разом з тим, погоджуюсь з автором, що дітей потрібно готувати до всякого гівна, адже воно помалу починає на них виливатися уже зі школи. Тим більше, коли це все подається в такому милому вигляді, прийняти його легше, та й приємніше, напевне. Історія чудово приправлена як і милими моментами, так і чудовими жартами, деякі з них, напевне, дітям не здаватимуться жартами, а серйозними речами. Також, що хотілося б відмітити, історія стала більшою. Якщо перша частина читалася за хвилин 10-15, то на цю вам доведеться віддати більше часу (це для мене плюс).
Щодо малюнку, в мене нема ніяких зауважень. Він майже такий самий як і в першій частині (чудовий, раптом щось). Але, як мені здалося, Люк Пірсон перестав любити саму Гільду, і її личко на деяких панелях не таке миле. Також мене дуже здивувало що в один момент мама пішла спати в крісло, а не в ліжко (самі зрозумієте про що я, коли прочитаєте). Фірмові монстри на місці, а замість уривку з книги про монстрів в кінці з’явився глосарій велетнів, що не менш цікаво. Але в мінуси, як на мене, пішло те, що дуже мало великих панелей, і нема розгортів, які я особисто дуже люблю, і які милували око в попередній частині.
В цілому, я вважаю, така штука має обов’язково стати у вас на поличці, особливо якщо ви любите історії типу Графіті Фолз, чи Час Пригод, або чекаєте на Безкінечний Експрес.
p.s. Сподіваюся Видавництво ArtBooks перевидадуть першу частину в такому ж форматі як і друга, а то різноформатність книг мені робить сумно.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

Впечатления: 8.0

Цього разу у нас мальопис з попереднього КиївКомікКону, який виходив одночасно з Гільдою. Його, на відміну від попередньо згаданої, я не дуже чекав, і, відповідно, потрапив від до мене в руки далеко не відразу. Ну, і що б хотілося сказати після прочитання - я не вражений, на жаль.
Так як обидва твори - і Гільда, і Артур - вийшли одночасно в одному видавництві та розраховані на дітей, то важко буде втриматися від порівнянь в цьому огляді. А раз я вже попередив, то можна й приступити.
Що перше кидається в очі - важко такий формат розповіді назвати коміксом. Вся історія ведеться від третьої особи, а розмов між персонажами майже немає. Тобто звичних нам баблів з думками та діалогами так мало, що їх можна порахувати пальцями однієї руки фрезерувальника-невдахи. Маляр не намагається передати всю оповідь за допомогою діалогів та малюнків, а просто користується книжковими прийомами, описуючи все словами. І це мене збило з пантелику.
Історія дуже проста та невигадлива, точно так само як і в Гільді, але тут, на жаль, не вистачало тої легкості та невимушеності, яка була в історії Люка Пірсона. Якщо дівчинка була наївною фантазеркою з “буденною” пригодою, то Артур вже приймав участь у “героїчному фентезі”, з метою полонити непереможного Вовка. Через це легше проникнутися пригодою Гільди та асоціювати себе з нею, аніж з маленьким хлопчиком. Ну і особисто мені не вистачало хоча б невеличкої особистої драми героя, як це було в мультфільмі “Пісня Моря”, який був випущений в прокат декілька років тому.
До чого тут “Пісня Моря”? Коли я відкрив книгу і поринув в цю розповідь, увесь цей малюнок та скандинавський антураж мені дуже нагадав саме цю історію. І хотілося таких же переживань для самого Артура, щоб історія зачепила так само глибоко як і мультфільм, але... Досить вже про історію. Як вже зрозуміло - малюнок мені, як і в попередніх оглядах, сподобався. Від має свій характер, досить детальний, а барви радують око. Страшні речі намальовано моторошно, але не на стільки, щоб налякати, адже книга для дітей.
В підсумку: це більше книга, аніж комікс, але це не робить її гіршою, просто може збити з пантелику, і ти отримаєш не те, чого очікував. Історія проста, але думаю для меншої вікової категорії підійде без проблем. Скоріше всього, я просто підійшов не з тим настроєм до неї, але як казав “великий росіянин”: “Ваші ажіданія - то ваші проблєми”. То ж я не можу сказати що історія - то мінус. Просто особисто я очікував трошки більшого. Обов’язково перечитаю ще раз, коли хотітиму казки, і тоді, може, погляну на все під іншим кутом.
Знову ваш, Monsignor Bogun
p.s. Видавництво ArtBooks, не зупиняйтеся, ваші проекти дуже кльові!
p.p.s. Раптом щось, “великий росіянин” - Аршавін.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

Впечатления: 7.6

Ну что ж, второй том заметно лучше первого. Я надеялся на это. Очень надеялся. Рисовка всё еще милая, но вот сюжетная сторона заметно выросла. Это уже не дерганый "сборничек", как первый том, это уже полноценная ровная история. Спасибо, что таки взялись переводить и издавать сие произведение на украинский.

Но, Артбукс, какого черта? Почему второй том почти на сантиметр больше первого? Где делся выборочный лак с обложки, создающий некий объем? Почему корешок почти в 2 раза толще необходимого? Да, некоторые вопросы, скорее, к типографии, но всё же, вы же там контролируете хоть что-то?

Впечатления: 7.5