Хостинг снова требует денег :( Помоги нам, чтобы мы могли работать дальше!

Никита Янюк (Mykyta Yanuk)

Дата рождения:

Об авторе:

Связанные книги

Последние обзоры связанных книг

15:18 28/12/2020 от roman68
к "Клаус"

Видавництво «Vovkulaka» разом із пабліком «Третя Паралель» видали нову мальсторію «Клаус» від Boom! Studios українською, що є першою ліцензією від цього видавництва в Україні. Ця історія насамперед цікава тим, що пише її відомий Ґрант Моррісон («Animal Man», «Doom Patrool», «The Invisibles», «Batman and Robin»), який завжди може взятися за невідомого героя та створити історію зі своїм унікальним баченням. Художником «Клауса» є Ден Мора, який порівняно недавно з’явився на слуху у комікс індустрії, але вже встиг проявитися себе в деяких коміксах. «Hexed» чи «Once & Future» (який тільки нещодавно почав друкуватися) чудово показують його талант.

Видання «Клаус» українською мовою отримало палітурку з вибірковим лакуванням у яке входить 7 випусків закінченої арки. Обкладинки до всіх семи випусків, як і самі сторінки коміксу малював Ден Мора. У додаткових матеріалах маємо альтернативні обкладинки від інших художників та коротку інформацію про Ґранта Моррісона та Дена Мору.

Ми знайомі віддавна з деякими персонажами зі своїми шаблонними уявленнями, які нав’язані різними джерелами. Тому завжди цікаво спостерігати, коли автори беруть таких героїв та змінюють їхні походження, створюючи незвичні та нові сюжети. У мальсторії «Клаус» Ґрант Моррісон, як ви вже зрозуміли, пропонує нам деконструкцію казкового героя Санта Клауса. Починається ця історія в маленькому містечку Ґрімсвіґ, яке розкинулося десь далеко на півночі. Колишній житель цього міста на ім’я Клаус, що давно вже живе самотньо в нетрях навколишнього лісу, часом навідується до селян, продаючи шкури, хутро й дичину. Давно його вже не було в Ґрімсвіґу, але потрібно трохи дзвінких монет, бо голод цієї холодної зими може дістатися до нього та супутниці — білої вовчиці.

На його подив, він розуміє, що з містечком щось не те, наче якась страшна тінь пронизує всіх навколо. Навіть під час радісного свята Йолю, чоловіки продовжують працювати, дітям заборонено веселитися та тримати подарунки в руках. А про те, щоби разом вішати прикраси на дерева для збільшення святкового настрою узагалі не йде мова. Клаус вирішує принести трохи радості дітям, даруючи їм подарунки, під час чого натрапляє на таємниці кардинальної зміни поведінки у цьому містечку. Ця історія саме про появу міфу про Санта Клауса, його магічних здібностях, сили безсмертя та літаючих санчат. Звісно, що така оповідь не може обійтися без одвічної боротьби Добра і Зла. У цьому контексті маємо Клауса із магічними здібностями з одного боку, а злого та міфічного Крампуса з іншого.


Цей комікс можна цілком називати різдвяним, хоча й історія переплітається із язичницькими повір’ями, омажами на відомих супергероїв, міфами про давнє зло чи навіть іншопланетянами. У певний момент можна подумати, що введення християнських елементів (церква чи похорон із похованням у землю) у мальсторію є надлишковим. Особливо коли бачимо сцену, де Клаус, наче якийсь шаман, закликає духів лісу в наркотичному екстазі для допомоги. Але насправді сучасні релігії перепліталися між собою занадто сильно впродовж нашої історії, тому в руках Ґранта Моррісона цей елемент виглядає органічно.


Загалом на цьому можна було б зупинитися, бо нова історія про Санта Клауса виглядає досить казковою і простою, хоч і з новими елементами. Та все ж ми ми говоримо про Ґранта Моррісона, який не пише прості історії, а завжди шукає привід заховати щось глибше та цікавіше. Візьмемо хоча б один із міфів, що Санта Клаус хорошим дітям дарує подарунки, а поганим — маленькі вуглинки. Автор використав цей елемент та додав у свою історію саме вугільні шахти на яких змушені працювати всі чоловіки містечка. Досить цікавий хід.


Також просто неможливо не помічати омажі на супергероїв, які час від часу зустрічаємо на сторінках збірки. Але в цьому йому вже допомагає Ден Мора. Спочатку Клаус чимось нагадує Альтаїра ібн Ла-Ахада чи Еціо Аудиторе да Фіренце із серії ігор «Кредо вбивці» («Assassin’s Creed»)через свій костюм та як вправно він справляється із пересуванням дахами будинків. Та все ж таки, Ґрант Моррісон в основу свого персонажа вклав образ Бетмена. Усі ці пози Клауса чи натяки у вигляді літаючих мишей дають нам зрозуміти цей зв’язок. Ще однією цікавою алюзією на Джокера був голова містечка, який і створив цю тиранію без можливості крихітної посмішки на лиці. Що теж створює цікавий ефект, бо в Джокера ми постійно бачимо цю «щиру» посмішку на лиці, а тут цей антигерой навпаки забороняє всім радіти та сміятися.

Ґрант Моррісон також гарно показує нам становлення простого смертного до супергероя чи навіть бога. Адже на одній зі сцен після того, як Клаус отримав магічні здібності, явно бачимо Тора, бога грому та блискавки, тільки в іншому амплуа. Узагалі в цій історії заховано багато загадок та натяків, які багато читачів можуть не помітити через не обізнаність у супергероїці. Але відразу поспішу наголосити, що для непідготовленого читача «Клаус» у будь-якому випадку буде чудовою пригодою.


На останок потрібно відмітити художника Дена Мору, який зумів показати яскраву атмосферу свята, додаючи особливу магію, яка оживляє світ та героїв. Але він однаково добре малює динамічні бої та містичні сцени, які додають зовсім іншого забарвлення цій історії. Також художник чудово грається із мімікою героїв, особливо цей ефект помітний, коли в сусідніх кадрах міняється лице сина голови містечка, зі злого на добре. Ден Мора художник із хорошою технікою, який створив чарівний малюнок, що беззаперечно є родзинкою коміксу.

Цю мальсторію потрібно прочитати не тільки через святкову атмосферу та цікаву деконструкцію персонажа, але й через те, що після прочитання є маленька можливість того, що станеш трішки кращим для самого себе і для інших.

Впечатления: 9.7

Взагалі-то я сам не являюсь фанатом цього циклу, і те, що постійно витворяє автор, намагаючись зрубити побільше грошей, аж ніяк не йде в плюс. Але все ж, запевнення, що ця розповідь більше схожа на окрему новелу, в дусі перших книг, а не те, вибачте на слові, піздостраждання, що було в книгах починаючи з третьої, мене все ж переконало в тому, що варто все дати шанс цьому мальопису.
Прочитавши його до кінця, я залишився все на тій же точці що й був. Він аж ніяк не вплинув на моє відношення як до самого всесвіту, так і до цього коміксу. Просто історія, яку я прочитав, і не пошкодував, що затратив на неї всій час. Але і не має бажання повторити цей досвід. Історія доволі проста, і буквально з перших сторінок, ти розумієш. що все не так просто. як здається (в загалому, так і говорилось в анотації, я це розумію, але все ж). Хто головний злодій історії я зрозумів одразу. Та й мотиви теж, як на мене, явні. Побічні персонажі майже нерозкриті, так само як і їх мотиви та провини. Що мені дійсно сподобалося в історії, так це поведінка Ґеральта та його байки, це було доволі живо показано. Але, в цілому, це мені і в оригіналі подобалося.
Малюнок теж не залишив мене цілком задоволеним. Фони та монстри - то просто
чистий секс. На них я залипав з задоволенням. Жінки на більшості панелей були хороше зображені, але от чоловіки в цілому та Ґеральт зокрема... Здавалося що маляр просто їх не любить і малює на “відчепись”. Пара кадрів в мене навіть викликали відверті смішки. До речі, що я помітив, в малюванні облич Джо Куеріо схожий на Андрія Данковича (чи навпаки), на крупних планах обличчя грубуваті, а на дальніх досить схематичні. Проте коли ми повертаємося знову до монстрів, то все стає просто на висоті. Одразу видно що маляру було цікаво малювати.
А всі плюси малюнку було видно завдяки якісному паперу та друку. Кольори насичені, не дивлячись на загальну похмурість повісті, шрифти, вибрані при верстці мені теж сподобалися. Один мінус - це м’яка обкладинка. Не люблю я їх, і цього разу моя нелюбов навіть мала підставу. Після другого прочитання (я та моя кохана читали окремо) ззаду обкладинка почала відклеюватись. Звичайно ж сподіваюсь, що це поодинокий випадок, і в цілому якість видання краща, аніж мій окремий примірник, але, як то кажусь, осадочок залишився.
Як завжди, Monsignor Bogun
p.s. Сподіваюсь Геллбой обійдеться без таких прикростей Т_т
p.p.s. Ще більше сподіваюся, що В Землю матиме історії як мінімум на такому ж рівні.
p.p.p.s. Чому Лєший, а не Ліший? У нас же не лєс, а ліс.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

Впечатления: 6.4

Насправді, якщо говорити про Відьмака, я дуже упереджена людина. Як виявилося, дуже важко неупереджено писати про улюблений всесвіт, автора чи то твір які змінили твоє життя і світогляд. Я споживач, який пізнав відьмацький всесвіт через оповідання "Відьмак", прочитаного в кінці 90-х у перекладі Миколи Рябчука, а згодом і в перекладі Вайсброта, була ще чудова електронна версія в перекладі від Райських дівчат, звичайно ж не обійшлося без шедевральної ігрової трилогії від CD Projekt RED, потім весь цикл від КСД і от нарешті - комікс. Сага авторства Анжея Сапковського назавжди стала для мене найулюбленішим і найдосконалішим фентезійним твором, перечитана десятки разів, пережито сотні, ба тисячі, емоцій. Здавалося б, я знаю про цей світ майже все, і мене вже нічим не здивуєш і не вразиш, скоріше, навпаки, і всі оці фанфіки викликали тільки презирливе хмикання.

Комікс насправді я читав ще задовго до того, як його було видано українською за офіційною ліцензією. У 2015 році хлопці з Третя Паралель - Комікси Українською серед багатьох інших коміксів адаптували й переклали "Дім зі Скла" українською, і звернув я увагу на нього тільки через те, що чув про Dark Horse, про Майка Міньйолу, але тоді, чомусь, він мене не зачепив, важко сказати в чому причина, чи тому, що я мало тоді звертав уваги на комікси, чи тому, що я кінестетик і дуже погано сприймаю великі обсяги інформації через монітор. Коротше кажучи, почитав і забув.
І от через більш ніж два роки молоде видавництво Vovkulaka, що на той час мало за спиною досвід видання тільки коміксу Серед Овець (Among the sheep) заявляє що придбало ліцензію від Dark Horse Books і видасть Гелл… Геральта, а точніше, перший том, першу арку Відьмак. Дім зі Скла що міститеме всі п’ять випусків під однією м’якою обкладинкою і матиме 136 с. прекрасного чтива, до якого доклалося купа відомих митців пера та олівця.
Чесно, я від тієї новини особливої радості не відчув, але оскільки комікси мене вже серйозно захоплювали, і моя любов до графічних романів почала серйозно загрожувати любові до книжок, я відразу ж оформив попереднє замовлення. Коли я отримав комікс та вперше його прочитав, а потім вдруге і вп’яте, я був вражений та перебував в емоційному екстазі, адже це був той самий Геральт, і історія описана в Домі зі Скла могла статися з ним по дорозі у Визім і в кубраку вже лежав той сувій з білої козячої шкіри, в якому йшлося про стриґу. Жорсткий, мовчазний, якщо хочте - брутальний, і такий же втомлений, самоіронічний та цинічний. Тож зустрівши занехаяного як «робінзон» мисливця, Геральт згодився скласти тому компанію до вечері, де неборака і повідав відьмаку про нещастя, що сталося з його дружиною. Звідси й починається моторошна, з елементами детективу, історія про загадковий дім зі скла, що врешті і зацікавила Геральта і змушує його стати безпосереднім учасником дійства.

Чому читати цей комікс, сценарій написав Пол Тобін, переможець премії Айзнера (найбільш престижна американська нагорода у сфері коміксів), який ставив за мету показати саме персонажа Геральта у першому коміксі, розкрити його характер, показати читачу його вміння, відчути той самий відьмацький гумор. Хоч обсяг першого тому і невеликий, але сценарист примудряється заюзати цілком пристойний бестіарій знайомих і читачу, і геймеру істот, з якими у Геральта складаються різні стосунки, комусь доведеться пропалити черепушку Ігні, а з кимось і попеститися в спільній ванній, та й загалом комікс не соромиться ні крові, ні смертей, ні відвертих сцен. Художник - Джо Куеріо, його стиль ідеально пасує для створення ось цього темного, моторошного та тривожного настрою, малюнки дещо схематичні і, можливо, не супер деталізовані, але надзвичайно інформативні та насичені, і вони реально заворожують і не відпускають. Мені дуже припали до вподоби маленькі стріпи, що акцентують увагу на важливих епізодах, як-то тремтіння медальйона чи неочікуваний удар. Наразі комікс - у мене в колекції найзадрипаніший, оскільки він майже завжди валяється в моєму рюкзаку, я його читаю та розглядаю раз у раз усі ці дні.

Впечатления: 9.0