Нет какой-то книги? Добавьте её! Так вы поможете себе и другим пользователям!

Последние обзоры связанных книг

Взагалі-то я сам не являюсь фанатом цього циклу, і те, що постійно витворяє автор, намагаючись зрубити побільше грошей, аж ніяк не йде в плюс. Але все ж, запевнення, що ця розповідь більше схожа на окрему новелу, в дусі перших книг, а не те, вибачте на слові, піздостраждання, що було в книгах починаючи з третьої, мене все ж переконало в тому, що варто все дати шанс цьому мальопису.
Прочитавши його до кінця, я залишився все на тій же точці що й був. Він аж ніяк не вплинув на моє відношення як до самого всесвіту, так і до цього коміксу. Просто історія, яку я прочитав, і не пошкодував, що затратив на неї всій час. Але і не має бажання повторити цей досвід. Історія доволі проста, і буквально з перших сторінок, ти розумієш. що все не так просто. як здається (в загалому, так і говорилось в анотації, я це розумію, але все ж). Хто головний злодій історії я зрозумів одразу. Та й мотиви теж, як на мене, явні. Побічні персонажі майже нерозкриті, так само як і їх мотиви та провини. Що мені дійсно сподобалося в історії, так це поведінка Ґеральта та його байки, це було доволі живо показано. Але, в цілому, це мені і в оригіналі подобалося.
Малюнок теж не залишив мене цілком задоволеним. Фони та монстри - то просто
чистий секс. На них я залипав з задоволенням. Жінки на більшості панелей були хороше зображені, але от чоловіки в цілому та Ґеральт зокрема... Здавалося що маляр просто їх не любить і малює на “відчепись”. Пара кадрів в мене навіть викликали відверті смішки. До речі, що я помітив, в малюванні облич Джо Куеріо схожий на Андрія Данковича (чи навпаки), на крупних планах обличчя грубуваті, а на дальніх досить схематичні. Проте коли ми повертаємося знову до монстрів, то все стає просто на висоті. Одразу видно що маляру було цікаво малювати.
А всі плюси малюнку було видно завдяки якісному паперу та друку. Кольори насичені, не дивлячись на загальну похмурість повісті, шрифти, вибрані при верстці мені теж сподобалися. Один мінус - це м’яка обкладинка. Не люблю я їх, і цього разу моя нелюбов навіть мала підставу. Після другого прочитання (я та моя кохана читали окремо) ззаду обкладинка почала відклеюватись. Звичайно ж сподіваюсь, що це поодинокий випадок, і в цілому якість видання краща, аніж мій окремий примірник, але, як то кажусь, осадочок залишився.
Як завжди, Monsignor Bogun
p.s. Сподіваюсь Геллбой обійдеться без таких прикростей Т_т
p.p.s. Ще більше сподіваюся, що В Землю матиме історії як мінімум на такому ж рівні.
p.p.p.s. Чому Лєший, а не Ліший? У нас же не лєс, а ліс.

Написано для Ukrainian Assembly Comix

Впечатления: 6.4

Насправді, якщо говорити про Відьмака, я дуже упереджена людина. Як виявилося, дуже важко неупереджено писати про улюблений всесвіт, автора чи то твір які змінили твоє життя і світогляд. Я споживач, який пізнав відьмацький всесвіт через оповідання "Відьмак", прочитаного в кінці 90-х у перекладі Миколи Рябчука, а згодом і в перекладі Вайсброта, була ще чудова електронна версія в перекладі від Райських дівчат, звичайно ж не обійшлося без шедевральної ігрової трилогії від CD Projekt RED, потім весь цикл від КСД і от нарешті - комікс. Сага авторства Анжея Сапковського назавжди стала для мене найулюбленішим і найдосконалішим фентезійним твором, перечитана десятки разів, пережито сотні, ба тисячі, емоцій. Здавалося б, я знаю про цей світ майже все, і мене вже нічим не здивуєш і не вразиш, скоріше, навпаки, і всі оці фанфіки викликали тільки презирливе хмикання.

Комікс насправді я читав ще задовго до того, як його було видано українською за офіційною ліцензією. У 2015 році хлопці з Третя Паралель - Комікси Українською серед багатьох інших коміксів адаптували й переклали "Дім зі Скла" українською, і звернув я увагу на нього тільки через те, що чув про Dark Horse, про Майка Міньйолу, але тоді, чомусь, він мене не зачепив, важко сказати в чому причина, чи тому, що я мало тоді звертав уваги на комікси, чи тому, що я кінестетик і дуже погано сприймаю великі обсяги інформації через монітор. Коротше кажучи, почитав і забув.
І от через більш ніж два роки молоде видавництво Vovkulaka, що на той час мало за спиною досвід видання тільки коміксу Серед Овець (Among the sheep) заявляє що придбало ліцензію від Dark Horse Books і видасть Гелл… Геральта, а точніше, перший том, першу арку Відьмак. Дім зі Скла що міститеме всі п’ять випусків під однією м’якою обкладинкою і матиме 136 с. прекрасного чтива, до якого доклалося купа відомих митців пера та олівця.
Чесно, я від тієї новини особливої радості не відчув, але оскільки комікси мене вже серйозно захоплювали, і моя любов до графічних романів почала серйозно загрожувати любові до книжок, я відразу ж оформив попереднє замовлення. Коли я отримав комікс та вперше його прочитав, а потім вдруге і вп’яте, я був вражений та перебував в емоційному екстазі, адже це був той самий Геральт, і історія описана в Домі зі Скла могла статися з ним по дорозі у Визім і в кубраку вже лежав той сувій з білої козячої шкіри, в якому йшлося про стриґу. Жорсткий, мовчазний, якщо хочте - брутальний, і такий же втомлений, самоіронічний та цинічний. Тож зустрівши занехаяного як «робінзон» мисливця, Геральт згодився скласти тому компанію до вечері, де неборака і повідав відьмаку про нещастя, що сталося з його дружиною. Звідси й починається моторошна, з елементами детективу, історія про загадковий дім зі скла, що врешті і зацікавила Геральта і змушує його стати безпосереднім учасником дійства.

Чому читати цей комікс, сценарій написав Пол Тобін, переможець премії Айзнера (найбільш престижна американська нагорода у сфері коміксів), який ставив за мету показати саме персонажа Геральта у першому коміксі, розкрити його характер, показати читачу його вміння, відчути той самий відьмацький гумор. Хоч обсяг першого тому і невеликий, але сценарист примудряється заюзати цілком пристойний бестіарій знайомих і читачу, і геймеру істот, з якими у Геральта складаються різні стосунки, комусь доведеться пропалити черепушку Ігні, а з кимось і попеститися в спільній ванній, та й загалом комікс не соромиться ні крові, ні смертей, ні відвертих сцен. Художник - Джо Куеріо, його стиль ідеально пасує для створення ось цього темного, моторошного та тривожного настрою, малюнки дещо схематичні і, можливо, не супер деталізовані, але надзвичайно інформативні та насичені, і вони реально заворожують і не відпускають. Мені дуже припали до вподоби маленькі стріпи, що акцентують увагу на важливих епізодах, як-то тремтіння медальйона чи неочікуваний удар. Наразі комікс - у мене в колекції найзадрипаніший, оскільки він майже завжди валяється в моєму рюкзаку, я його читаю та розглядаю раз у раз усі ці дні.

Впечатления: 9.0

Как и первый том - офигенно.

До Ведьмака я не натыкался на Пола Тобина, но здесь сюжеты он выстраивает на ура. Пора начинать следить за его творчеством. Арт не хуже, чем в первой части. Всё то же влияние Миньолы на каждой странице, и это офигеть как круто.

Впечатления: 9.1