Нет какой-то книги? Добавьте её! Так вы поможете себе и другим пользователям!

Андрей Данкович

Дата рождения:
01/06/1987

Об авторе:

Працює в жанрі наукової-фантастики та віднедавна в жанрі жахів. Для малювання використовує техніку малювання кольоровими олівцями, що є незвичною для коміксів. На даний з допомогою видавця Дмитра Хмари виданий перший том його графічного роману "Війна Богів", який він почав малювати ще в 2007-му році, закінчив в 2010-му, сингли "Сон" та "Світ 912", офіційна збірка графічних новел "Саркофаг", на видання якої він зібрав гроші на краудфандинговій платформі "Велика Ідея". Збірка перекладена на англійську мову. Брав участь в San Diego Comic Con International 2017. На момент написання цього тексту працює над новою графічною новелою "Мор".

Последние обзоры связанных книг

09:08 19/02/2018 от Bogun
к "Мор"

Мор більшість людей чекали давно. Я, особисто ще з інтерв'ю Третій Параллелі. Потім було передзамовлення з декількома відстрочками... Загалом, що говорити, кого цікавить ця тема, і так все знають. А щодо самого коміксу, тут мені, здається, є що сказати.
З самого початку, особисто я тут жахів не помітив, чи то я уже достатньо нажаханий різними речами, чи просто не розуміюсь в жанрах, але їх я особисто тут не дуже помітив. А сама атмосфера і сеттінг мені більше нагадали Темне фентезі. Темне історичне фентезі. Взагалі, хто знайомий з творчістю Кентаро Міури той зможе знайти знайомі елементи в цьому графічному романі, а хто навпаки. не знайомий, а хоче чогось схожого, то може спробувати ознайомитись. Але загаз не про це.
Формат. Саме видання мені сподобалось, якісний друк, прошивка, чудова матова обкладинка. АЕОА[1], я не люблю такі подарункові видання, через що свого часу довго і нудно відмовлявся від Даогопака і Чуба, а тут, виявляється, листи ще більше. В цілому, моя дука перфекціоніста плаче, коли я дивлюсь на свою поличку з коміксами.
Сюжет. В цілому... В цілому, мені сюжет ідея і посил сподобалися. Особливо мене зачепила іронія долі, коли люди тікали від вбивств людей за віру якої не розуміли, і, натомість, прийшли до того ж самого. Початок розповіді дуже атмосферний, і я з головою поринав у розповідь, читаючи перші сторіки. Але разом з тим, кінцівка дуже сумбурна, дуже відчувалося, що автор не вкладається в заявлені сторінки, а сказати хотілося багато. Після прочитання залишається дуже багато питаннь без відповідей, і, як на мене, головний мінус - це відьма. Вона схожа на рушницю, яка так і не вистрілила.
Малюнок - Тут майже без нарікань. Атмосферно, в своему стилі з додаванням декількох штрихів для жанру. По факту, мені навіть сдалося, що він став навіть краще в порівнянні з Саркофагом. АЄОА, дуже невистачало звуків. як би там не було, але по факту вони додають атмосферності. Ях взагалі у нас чомусь не дуже люблять... Ну і рамки. Хочеться малюнкі на всю сторінку, але його обмежують рамками.
В підсумку, вийшло що критики дуже багато, але по моїм враженням це не так. Я із задоволенням і не відриваючись прочитав історію, а тільки опісля почав її аналізувати, тобто під час прочитання навіть думок зайвих не виникало, окрім цікавості до самої історії. Ну і, особисто для мене, зіграв роль ще й той злощасний фактор: очікування.)

p.s. Хто тихо мовчки підходить зі спини до озброєної людини, яка ще й гарачьці битви?
p.p.s. Момент з відсилкою до історії мене ввів трохи в ступор, тому що я не спец в хрестових походах і історії Угорщини. Варто це було трохи розтягнути по історії, а не все на одній сторінці. 
__________
АЄОА - Але є одне але

Впечатления: 7.8
09:36 16/01/2018 от Bogun
к "Саркофаг"

Ну, що хотілось би сказати з самого початку... Хочу подякувати Андрію Данковичу з двох причин: перша - це цікава розмова, з якої все почалося, а друга - це те що пристидив мене, і я все-таки придбав Саркофаг. Це зробити хотілося дуже давно, ще, напевне, як альманах тільки вийшов (чи як я про це, принаймні, дізнався), але постійно знаходились то відмовки, то інші речі, які можна придбати тут і зараз, а не замовляти. Та врешті-решт це сталося, і я став гордим власником цієї збірки (ще й навіть прочитав).
Сам комікс прочитано було з легкістю та задоволенням, про те були і нотки негодування. Але про все по порядку.
Мальовка. Її, напевне, відмічають всі, хто береться за збірку. Це нестандартно, ново, і одразу звертає на себе увагу. Можливо щось подібне і зустрічалось раніше, світ коміксів великий, але принаймні в моєму невеликому досвіді такого ще не було, що вигідно виділяє цей "Саркофаг" серед інших. У Андрія є свій стиль, і це навіть видно по його монстрах, вони мають схожі риси (навіть якщо порівняти з монстрами майбутнього Мору). Космічні пейзажі і кораблі виконано на дуже високому рівні, інколи не вірилось в той факт, що все намальовано олівцями. Але малюнок має і свої мінуси, що помітно на тих кадрах, де є дрібні деталі, вони виглядають грубовато, також, в деяких кадрах обличчя також виглядаюсь, ніби висічені з каменю (хоча з неандертальцями все ок, такі і мають бути).
Щодо самих історій, то вони цікаві та інтригуючі, але я себе спіймав на тому, що майже все це вже десь зустрічав: Доктор Хто, Зардоз, Після нашої Ери (хай простить бог), Вершники Перну, Згадати Все, Червона Планета, Важко бути Богом. Це не те щоб мінус, я б сказав, що це навіть плюс, тому що всі ці історії мені подобаються, якісь більше, якісь меньше, (окрім хіба що ПНЕ). Тим більше, останнім часом наукова фантастика доволі прісна, і геть не затягує, перетворюючись в антиутопії (як Час і Облівіон), або в якусь драму (Чаппі, Район №9, Прибуття), а самої фантастики за цим всим майже не залишається (прийнмні в мене таке враження). Було приємно поринути в щось дійсно фантастичне. Едина проблема цього всього, що мало. Безбожно мало, хотілося продовження, розвику історій.
Сон. Частина яка зачепила найменьше. І нагадувала уже количь читану чи бачену історію найбільше. Також, на початку не вистачало фрази або: "В попередніх серіях", або навпаки "В наступних серіях", тому що вона занадто обривиста, і виглядає вирваною з якоїсь більш широкої розповіді. Та й нічого не зрозуміло про самих героїв та контекст всесвіту.
Світ 912. Історія вже виглядає більш цілісною. Є повноцінний ГГ, в якого вже більше просліджується особистість. Оповідь цілісніша, зрозуміліша, і, що головне, в кінці ми отримуємо кліфхенгер, після якого хочесться кричати: "курво, так що ж, все-таки сталося? Як так вийшло?" В цілому, якщо буде продовження, як мінімум один читач його придбає. Псує все тільки те, що як і в Чужому. Заповіті, на незнайомій планеті офіцери без скафандру ходять... Ну камон?
Саркофаг. Ну, і те, в честь чого все названо. Прямо по наростачій. Історія мені сподобалася найбільше. Воно, в принципі й не дивно. Люблю коли старі історії розповідають на новий лад. Хто читав, той зрозуміє. Більше того, на диво, майже в кожного персонажа є свої риси, які його виділяюсь серед інших, хтось самовпевнений, хтось необережний, хтось зверхній, дехто старанний в своїй роботі. Окрім всього, знову ж таки, історія в кінці залишає кліфхенгер, після якого дуже хочеться читати історію далі, не зупинятись на цьому. Хотілось би більше дізнатись про міфологію цього світу... Ну і в фіналочці непоганий жарт, якого я взагалі не очікував в цій збірці.
В цілому, це був позитивний досвід, і я задоволений, що ця книга стала на мою поличку, але автору є ще над чим працювати, як і в своїх історіях, так і в малюнках, а я натомість, з задоволенням і вже більшою охотою його буду підтримувати копійкою, тому що приємно читати щось цілісне, щось, що має свій характер і стиль, а не пливе на хвилях хайпу. Та й, що уже говорилось неодноразово, наукової фантастики у нас не так вже й багато, тим більше в коміксах (та-а-ак, та-а-ак, перший Український)

Впечатления: 8.2